Ефективність діяльності державних органів у подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи

Ефективність діяльності державних органів у подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи

http://en.wikipedia.org/wiki/Energy_conversion_efficiency

Наближається чергова кругла дата – 25-та річниця вибуху на 4-му реакторному блоці Чорнобильської АЕС. Час підводити чергові підсумки. Саме аналізу ефективності діяльності органів державного управління у сфері подолання наслідків Чорнобильської катастрофи присвячена дана стаття. Отже, невирішені проблеми.

«Самопоселенці»

Статтею 3 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначено, що зона відчуження (так звана 1-ша зона) і зона безумовного (обов'язкового) відселення (2-га зона) віднесені до радіаційно небезпечних земель, «на яких неможливе подальше проживання населення, одержання сільськогосподарської та іншої продукції, продуктів харчування, що відповідають республіканським та міжнародним допустимим рівням вмісту радіоактивних речовин, або які недоцільно використовувати за екологічними умовами». На виконання до Закону Постановою Кабінету Міністрів УРСР вiд 23.07.1991 № 106 визначені населені пункти, у тому числі, 1-ої і 2-ої зон.

На сьогодні на території невідселеної частини зони безумовного (обов'язкового) відселення (це Полісський район Київської області) проживає біля 6 тис. осіб і на території зони відчуження проживає менше 300 осіб, так звані «самопоселенці». 

Фактично мешканці радіаційно небезпечних земель мають невизначений правовий статус, соціально-економічний стан населення знаходиться на рівні депресивного, законність державного фінансування цих громад можуть піддаватися (і час від часу піддаються) сумніву. Так, прокуратурою Київської області неодноразово піднімалось питання (з суто формальних, читай – законних, міркувань) про законність перебування «самопоселенців» у зоні відчуження.

Пропозиція

Проблема не нова і загально відома, але й досі вона навіть не була включена до результатів парламентських слухань Верховної Ради, або у рішення Кабінету Міністрів. Безумовно, проблема вимагає правового вирішення, а у разі неможливості відселення (і саме це треба офіційно визнати), на законодавчому рівні треба зробити певні виключення для конкретних людей (за списком) щодо їх проживання на конкретних територіях.

Межі зон радіоактивного забруднення

За опублікованими на сьогодні даними стан опромінення населення у населених пунктах з переліку Загальнодозиметричної паспортизації України [1] дозволяє вивести більшість населених пунктів (із загальною часткою 85% населення) за межі зон радіоактивного забруднення. У разі уточнення методики Загальнодозиметричної паспортизації України з переходом на більш прямий метод оцінки внутрішнього опромінення шляхом вимірювання вмісту Cs-137 у організмі людини, населенні пункти поза зонами радіоактивного забруднення міститимуть 95 % нинішнього населення 2, 3 і 4 зон (після чого у 2-й зоні не залишиметься жодного населеного пункту).

Пропозиція

Внести зміни до Постанови Кабінету Міністрів УРСР від 23.07.1991 № 106 з метою приведення правового статусу населених пунктів з переліку зон радіоактивного забруднення у відповідність до рівня опромінення населення.

Виконання державних програм

До основних поточних «чорнобильських» державних програм відносяться програми:

• обов’язкових заходів, які здійснюються в зонах відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення (затверджена Законом України "Про Загальнодержавну програму подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006-2010 роки");
• національних і міжнародних проектів побудови інфраструктури поводження з радіоактивними відходами (затверджена Законом України "Про Загальнодержавну цільову екологічну програму поводження з радіоактивними відходами");
• зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" у екологічно безпечну систему (затверджена Законом України "Про Загальнодержавну програму зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення об'єкта "Укриття" на екологічно безпечну систему").

Треба відзначити, що усупереч вимогам Закону України "Про Загальнодержавну програму подолання наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006-2010 роки" й досі не розроблена Державна програма реабілітації забруднених населених пунктів. 

Для розробки програм, пов’язаних як з використанням радіоактивності так і подоланням наслідків радіаційних аварій, а також для проведення комплексного аналізу виконання таких програм бракує методики оцінки і, відповідно, моніторингу ефективності заходів, направлених на обмеження або зменшення доз опромінення населення (та персоналу).

Пропозиція

Провести системний аналіз стану виконання «чорнобильських» державних програм з метою:

• аналізу виконання (і невиконання) поставлених задач і ефективності використання і достатності виділених коштів,
• перегляду і конкретизації поставлених задач,
• обов’язкового встановлення типу і обсягів залучених ресурсів (фінансових, матеріальних, організаційно-кадрових, міжнародних, інше), термінів, критеріїв досягнення (чисельні показники, запровадження конкретних заходів, інше),
• чіткого розподілу виділених ресурсів між конкретними задачами,
• організації моніторингу виконання поставлених задач і порядку приймання результатів. 

За результатами зазначеного аналізу розробити і затвердити нові державні програми з подолання наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, поводження з радіоактивними відходами, зняття Чорнобильської АЕС з експлуатації і перетворення об’єкту Укриття в екологічно безпечну

систему.

Ефективність «чорнобильських» витрат

Ефективність витрат на радіаційний захист населення в умовах як радіаційної аварії так ї ліквідації її наслідків у самому загальному вигляді регламентується базовими принципами радіаційної безпеки (принцип виправданості і принцип оптимізації, п. 1.10 Норм радіаційної безпеки України), а саме:

• будь-який контрзахід повинен бути виправданим, тобто отримана користь (для суспільства та особи) від відвернутої цим контрзаходом дози повинна бути більша, ніж сумарний збиток (медичний, економічний, соціально-психологічний тощо) від втручання, пов`язаного з його проведенням (принцип виправданості);
• форма втручання (контрзахід або комбінація декількох контрзаходів), його масштаби та тривалість повинні вибиратися таким чином, щоб різниця між сумарною користю та сумарним збитком була не тільки додатною , але і максимальною (принцип оптимізації).

Дуже загальні економічні оцінки можуть дати уявлення щодо дотримання цих вимог при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 

За даними Загальнодозиметричної паспортизації України внаслідок опромінення у результаті аварії на Чорнобильській АЕС колективна доза населення, яке включено до цієї паспортизації, за 70 років (починаючи з 1986 року) складає ~ 27600 люд*Зв. Враховуючи те, що кількість населення, що підпадає під загальнодозиметричну паспортизацію з початку її проведення скоротилося у 1.6 рази, колективна доза збільшиться до 44160 люд*Зв. 

За літературними даними [2] сума незворотних втрат народного господарства України від аварії на Чорнобильській АЕС – 120-130 млрд. дол. США (не враховуючи соціальні, демографічні і медичні наслідки). Згідно [3] витрати бюджету України у 1992-2000 роках на подолання наслідків Чорнобильської катастрофи склали 5.4 млрд. дол. США (екстраполюючи цю величину на період 1992-2010 роки можно очікувати ~ 9 млрд. дол. США). Якщо припустити, що величина попередженої колективної дози співставима з величиною отриманої колективної дози, то, таким чином, оцінка вартості 1 попередженого люд.*Зв за радянськими оцінками втрат (витрат) з 1986 року складе ~ 3 млн. дол. США, за українськими витратами (1992-2010 роки) ~ 200 тис. дол. США. 

Для верифікації цих оцінок візьмемо соціальну складову державного бюджету України на 2010 рік, що становить ~ 2.5 млрд. грн. і колективну дозу опромінення за 2010 рік ~ 600 люд.*Зв (попереджена доза за 2010 рік буде значно менша). У такому випадку оцінка вартості 1 попередженого люд.*Зв чорнобильського опромінення становить як мінімум 4 млн. грн., або 500 тис. дол. США. 

За літературними даними [4] монетарна складова α вартості попередження шкоди, заподіяної іонізуючим випроміненням, у світі коливається в діапазоні 1000 – 100 000 дол. США на 1 люд.*Зв. Величина α тим вища, чим багатша країна, а це формально визначають рівнем внутрішнього валового продукту у розподілі на одного жителя країни. В Україні офіційна урядова методика з оцінки монетарної складової α вартості попередження шкоди радіаційних ризиків відсутня, але оцінки спеціалістів НЦРМ України (проведені у 1996-1998 роках) дають значення α в районі 2000 дол. США / (люд.*Зв). У будь-якому варіанті оцінок, це означає, що чорнобильські витрати на багато порядків перевищують об’єктивну складову витрат (монетарна складова α вартості попередження шкоди) ї практично повністю обумовлені соціальною складовою β вартості попередження шкоди радіаційних ризиків. Ця складова, у свою чергу, обумовлена суспільним сприйняттям ризику опромінення, її величиною можна маніпулювати, але майже не можливо контролювати і управляти.

Пропозиція

Розробити і затвердити на рівні постановою Кабінету Міністрів України методику оцінки і моніторингу ефективності заходів, що направлені на обмеження або зменшення доз опромінення населення та/або персоналу.

Ефективність «чорнобильських» витрат (2)

Впродовж останнього десятиріччя чітко спостерігається нераціональне використання державної та міжнародної технічної допомоги, що виражається або у неефективності її використання або в надмірному дублюванні функцій (навіть на одному майданчику) і це при наявності суттєвих прогалин в загальнодержавній системі радіаційного захисту. Причина цього полягає у недостатньому координуванні проектів, що фінансуються з різних джерел. 

Переважна більшість міжнародних проектів не виконана або ще виконується із значним перевищенням початкових проектних термінів і кошторису. Одна з причин такого положення справ полягає у мотивації персоналу і менеджменту: закінчення конкретного проекту залишає людей без вже звичної роботи, неупинно наближає закінчення ліквідації аварії. Фактично локальний виробничий соціум свідомо або несвідомо на рівні персональної мотивації зацікавлений у «заморожуванні», «безкінечному розтягуванні» у часі поточної ситуації.

Пропозиція

Потрібна розробка і затвердження всебічної довготривалої державної програми робіт з визначенням необхідної кількості спеціалістів і з гарантіями державного і недержавного фінансування. Така публічна державна програма дасть можливість різним категоріям працівників (персонал ЧАЕС, персонал зони відчуження, жителям м. Славутича, прилеглих територій, спеціалістам, які багато років віддали роботі з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи) свідомо планувати своє життя і бачити професійне майбутнє своїх нащадків. 

Конче необхідно розробити і запропонувати механізми, які б заохочували вчасне і у повному обсязі виконання робіт і проектів.

Адресне фінансування «чорнобильських» витрат

Законом України «Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено величезну кількість виплат і пільг для різних категорій постраждалих громадян. На виконання цього Закону зокрема у державному бюджеті України на 2010 рік виділено приблизно 2.5 млрд. грн. У зв'язку з невідповідністю розмірів компенсаційних виплат, доплат та допомоги, які встановлені відповідно до Закону, розмірам, встановленим постановами Кабінету Міністрів України, збільшується кількість позовів постраждалих громадян до суду. На сьогоднішній день сума по справах виграних громадянами судів, які вже не підлягають оскарженню, і по справах, що знаходяться на розгляді перевищує 2 млрд. грн. Заплутаність Закону (враховуючі, зокрема, що на сьогоднішній день у Закон 41 раз вносились зміни), безліч пільг і виплат є поживним підґрунтям для численних зловживань, зокрема, при отримання посвідчень постраждалих, реєстрації фіктивних підприємств в зонах радіоактивного забруднення тощо. 

При цьому розподіл «тонким» шаром бюджетних коштів на кожного жителя, який проживає у зоні радіоактивного забруднення, лише суто механістично відображає принцип справедливості, хоча насправді таким не є. Насправді ж, коли у конкретної людини виявляються небезпечні медичні прояви, які можуть бути пов’язані із наслідками Чорнобильської аварії, навіть сумарно всіх крихт персональних компенсаційних виплат не вистачить, щоби вийти із скрути.

Пропозиція

На порядку денному треба поставити питання корпоратизації (об’єднання) інтересів всіх постраждалих від Чорнобильської аварії шляхом утворення державою спеціалізованого страхового фінансового фонду. Основні обов’язкові внески у цей фонд утворювались би за рахунок перенаправлення державою тих самих персоніфікованих компенсаційних виплат вже у якості страхових внесків у цей фонд. Видатки на покриття визначених страхових випадків і конкретних контрзаходів вів би зазначений фонд. Це і буде насправді дієвим виконанням вимог статті 16 Конституції України, якою встановлено що «подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов'язком держави». Окрім того, неспокуту матеріальну і моральну провину за Чорнобильську аварію та її наслідки ще й досі несе національна ядерна енергетика. Тому є всі підстави спонукати цей суб’єкт до фінансової участі у зазначеному фонді.

Стратегія відновлення

Не визначена на державному рівні довготривала перспектива подальшого використання території зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення.

Відсутні законодавчо встановлені критерії і процедури звільнення радіоактивно забруднених територій від регуляторного контролю. 

Відсутнє нормативне визначення (згідно НРБУ-97) поточної фази Чорнобильської аварії (а саме, проміжна або відновлювальна).

Пропозиція

Позитивним кроком соціально-політичного значення буде перехід до нової фази у вирішенні пост-чорнобильських проблем – фаза відновлення. Це має бути програмний документ обов’язкової дії, схвалений Верховною Радою. 

Розробити і затвердити нормативно-правовий акт з визначення критеріїв закінчення радіаційної аварії, а також фаз радіаційної аварії та переходів між ними. 

Законодавчо закріпити рішення щодо майбутнього використання території зони відчуження і зони безумовного (обов’язкового) відселення.

Радіоактивні відходи

Існуюча система класифікації та критеріїв прийнятності, приймання й звільнення від регулюючого контролю радіоактивних відходів (ОСПУ-2005) створює проблеми щодо можливості захоронення низько- і середньо активних радіоактивних відходів у діючих і запланованих сховищах у чорнобильській зоні відчуження. Просто кажучи, у трактовці регулюючих органів дозволяється захоронювати радіоактивний матеріал звільнений від регулюючого контролю, формально це чистий матеріал. Це регуляторне обмеження є однією з перешкод, що призводить до затримки закінчення побудови об’єктів поводження з радіоактивними відходами, включно із сховищами у чорнобильській зоні відчуження.

Пропозиція

Розробити і внести зміни (та/або доповнення) до існуючої (у ОСПУ-2005) класифікації та критеріїв звільнення від регулюючого контролю радіоактивних відходів на базі класифікації МАГАТЕ.

Організація радіаційного захисту персоналу і населення зони відчуження

Актуальними є питання внутрішнього опромінення і його дозиметричного контролю:

• Внутрішнє опромінення на сьогодні є визначальним фактором опромінення населення. Стронцій-90 дає переважний внесок у дозу внутрішнього опромінення населення на території зони відчуження і прилеглих територій пероральним шляхом (через споживання місцевих продуктів харчування). Саме внутрішнє опромінення є основним стримуючим фактором повного звільнення території зони відчуження.
• Основний внесок в дозу внутрішнього опромінення персоналу зони відчуження дають трансуранові елементи при інгаляційному надходженні (через дихання радіоактивних аерозолів на радіаційно небезпечних робочих місцях в умовах техногенного пиління).
• Саме вказані фактори знаходяться в стані близькому до неконтрольованого.

Найбільше занепокоєння викликає поточний рівень кваліфікації персоналу та відсутність єдиної відомчої системи підготовки, перепідготовки і атестації спеціалістів в сфері радіаційного захисту, реабілітації територій і поводження з радіоактивними відходами. Дотичним життєво важливим питанням є невідповідний рівень оплати професіоналів, що працюють в умовах іонізуючого випромінення. 

Згідно з вимогою статті 7 Закону України «Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання» «залучення осіб до ліквідації радіаційних аварій та їх наслідків допускається лише на добровільних засадах, за контрактом, в якому повинна зазначатися можлива доза опромінення за час ліквідації радіаційної аварії та її наслідків». На сьогодні контрактна система набору персоналу зони відчуження практично не існує.

Пропозиція

Створити єдину відомчу систему індивідуального дозиметричного контролю персоналу МНС (включно із зоною відчуження, підприємствами сфері поводження з радіоактивними відходами, аварійно-рятувальними загонами). 

Створити на базі Міносвіти єдину систему професійного набору, підготовки, перепідготовки і атестації персоналу в сфері радіаційного захисту, реабілітації територій і поводження з радіоактивними відходами, зняття з експлуатації радіаційно-ядерних об’єктів.

Посилання

1. Инструктивно-методические указания: Реконструкция и прогноз доз облучения населения, проживающего на территориях Украины, подвергшихся радиоактивному загрязнению в результате аварии ЧАЭС: Методика-97/ МЗ Украины, АМН Украины, МНС Украины, НЦРМ АМН Украины, НИИ РЗ АТН Украины - К., 1998. - 76 с.
2. Організаційно-економічний механізм реалізації реабілітаційної політики територій радіоактивного забруднення (на прикладі Чорнобильської зони відчуження). Автореф. дис. канд. екон. наук: 08.10.01 / В.І. Холоша; НАН України. Рада по вивч. продукт. сил України. — К., 1998. — 24 с. — укp. 
3. Гуманитарные последствия аварии на Чернобыльской АЭС. Стратегия реабилитации. Отчет представлен по заказу ПРООН и ЮНИСЕФ при поддержке УКГД ООН и ВОЗ. Нью-Йорк-Минск-Киев-Москва, 6 февраля 2002 г. 
4. J.U. Ahmed and H.T. Daw. Cost-Benefit Analysis and Radiation Protection.IAEA Bulletin - Vol.22, No. 5/6 

Автор

О.О.Бондаренко,
докт. біол. наук,
член НКРЗУ

Повний текст кнол-публікації:
О.О.Бондаренко. Ефективність діяльності державних органів у подоланні наслідків Чорнобильської катастрофи. Кнол. 2010 жовт. 3. (http://knol.google.com/k/oleg-bondarenko/ефективність-діяльності-державних/5bcvesrsnaqi/18)

Читати далі »

Нема нічого практичнішого за добру теорію

Нема нічого практичнішого за добру теорію

По суті, дискусія щодо вирішення чорнобильських проблем, яку запропонував і вже не уперше шанований народний депутат України, точиться у сфері фундаментальної фізики. Які б матеріалістичні «дивіденди» для суспільства від можливого відкриття не передвіщувались - це не є область компетенції Національної комісії з радіаційного захисту України, щоб вступати у диспут у поточній фазі його розвитку.

Безумовно, експеримент з веріфікації (підтвердження/спростування) будь-якої гіпотези є єдиним мірилом її правильності. Усталена практика проведення такого роду вирішальних експериментів передбачає дотримання простих і загальнозрозумілих правил, зокрема:

1. експеримент - це поставлений дослід з вивчення явища у точно контрольованих умовах, що дозволяють стежити за ходом явища і багаторазово відтворювати його при повторенні цих умов; 
2. гіпотеза для свого визнання вимагає експериментального підтвердження незалежними групами дослідників (чим більше, тим краще); 
3. у результаті відкритого широкого наукового обговорення (публікація у визнаних профільних наукових журналах, обговорення на семінарах, конференціях тощо) формується професійна і публічна думка щодо визнання або невизнання гіпотези і теоретичного обґрунтування перед тим, як стати достовірною науковою теорією (на жаль чи нащастя часових рамок тут ніхто не встановлював).

Нав’язування емоційного стилю обговорення наукової гіпотези з вищезгаданої статті уводить об’єктивний процес утворення наукової теорії на манівці. На сьогодні ж ситуація із запропонованою гіпотезою (а саме: прискорення радіоактивного розпаду) нагадує відвідування всесвітньо відомим Лемюелем Гуллівером Академії у Лагадо (Джонатан Свіфт. Подорож до Лапути, Бальнібарбі, Лаггнеггу, Глаббдабдрібу та Японії), де йому розповідали про дослідницькі проекти добування сонячного світла з огірків, перепалювання льоду у гарматний порох, будівництво будинків, починаючи з даху і закінчуючи фундаментом тощо. І справа не в ексцентричності ідей винахідників з Лагадо (де їх ідеї, до речі, отримували фінансову підтримку). Зрештою бракує повноцінного проходження шляху від наукової гіпотези до наукової теорії, яка б була сприйнята науковою спільнотою і не тільки українською - від цього нікуди дітися. Бо ані "чорнобильської фізики" ані "української фізики" (як науки) не існує.

О.О. Бондаренко

Читати далі »

Результати загальнодозиметричної паспортизації України - що далі?

Результати загальнодозиметричної паспортизації України - що далі?

Напередодні 25-ї річниці Чорнобильської аварії традиційно сумно дивитися на результати "чорнобильських" парламентських слухань: тотальна констатація невирішених проблем і категоричні (але від того безпорадні) вимоги підвищити видатки на безліч "чорнобильських" програм. Ця безпорадність і туга, що демонструється вищим законодавчим органом України, ще більше підсилюється тим, що у 2010 році Верховна Рада взагалі відхилила проект Постанови "Про сучасний стан, завдання і подальші перспективи подолання наслідків Чорнобильської катастрофи (24-ті роковини Чорнобильської катастрофи)". Чи відповідає об'єктивний стан і розвиток радіаційної обстановки тим похмурим перспективам, які вже більше двох десятиріч нав'язуються суспільству?

Відповідь на поставлене питання знаходиться, зокрема, у результатах загальнодозиметричної паспортизації України (далі - Паспортизація). Паспортизація була розгорнута на виконання Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи", особливо з урахуванням поправок до цього Закону від 1 липня 1992 р. № 2530-XII, якими були внесені дозові критерії визначення меж радіоактивно забруднених територій, а саме: 2-а зона (безумовного (обов'язкового) відселення) - більше 5 мЗв/рік, 3-я зона (гарантованого добровільного відселення) - більше 1 мЗв/рік, 4-а зона (посиленого радіоекологічного контролю) - більше 0.5 мЗв/рік. Задля об'єктивності треба зазначити, що єдиний і досі чинний поділ населених пунктів по зонах (так зване зонування) був встановлений Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 р. № 106 ще до введення дозових критеріїв зонування.

Активне фінансування Міністерством надзвичайних ситуацій України і відповідне проведення паспортизації завершилось десь 2000 роком. Після цього друкуються ще декілька випусків Паспортизації, які переважно ґрунтуються на фактичних вимірюваннях, отриманих до 2000 року. Хоча поправками від 10 квітня 2008 року № 259-VI до ст. 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначено, що

дані щорічних дозиметричних паспортизацій із зазначенням очікуваних доз опромінення населення оприлюднюються Кабінетом Міністрів України один раз на три роки, починаючи з 2009 року.

Аналіз

Зведені результати Паспортизації за 2006 рік містять такі дані і наведені у ГІС-відображені нижче:

Поля	Джерело
Тип НП, Назва, Район, Область, Зона	Постанова КМУ від 23.07.1991 № 106
Cs-137 ґрунт (кБк/кв.м), Доза 2006 (мЗв), Cs-137 молоко (Бк/л), Доза ЛВЛ (мЗв)	Паспортизація
Град Пв.Ш., Град Сх.Д.	координати, геокодування Google Maps
Площа (га), Населення	ВРУ, Адміністративно-територіальний устрій України

Всього, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 р. № 106, категорія 2, 3 і 4 зон присвоєна 2163 населеним пунктам. До 2-ї зони віднесено 50 населених пунктів, до 3-ї - 830, до 4-ї - 1283. Всі населені пункти розподілені по 73 районах 12 областей України із загальним населенням не менш ніж 2 млн. 247 тис. осіб. Треба зазначити, що у даних по населенню на початок 2010 року, що оприлюднені на сайті Верховної Ради бракує інформації по 59 населених пунктів з переліку Паспортизації. Окрім того, певна кількість топонімічних назв населених пунктів у Постанові КМУ № 106 не відповідають іншим офіційним довідниковим джерелам, а за останні 15 років біля 50 топонімічних назв населених пунктів зникли, в основному, за рахунок злиття або, частково, переселення. Середня індивідуальна паспортна доза (усереднена з врахуванням населення у кожному населеному пункті) у 2006 році склала 0.29 мЗв і колективна доза - 661 люд*Зв. Нульові значення паспортної дози по Чернівецькій області насправді означає відсутність уточнених розрахунків на 2006 рік. Узагальнені дані представлені у таблиці нижче (НП - кількість населених пунктів).

Область	Рай-онів	Cs-137 ґрунт, кБк / кв.м	Доза 2006 (сер.), мЗв	Населе-ння	НП	Кол. доза, люд * Зв
Волинська	3	38.1	0.50	141305	166	70.6
Вінницька	8	16.1	0.12	125990	89	15.2
Житомирська	9	68.6	0.40	366549	700	146.1
Івано-Франківська	1	55.6	0.18	8259	5	1.5
Київська	19	46.1	0.15	869154	469	130.7
Рівненська	6	43.3	0.60	404543	339	243.3
Сумська	1	57.2	0.25	3147	11	0.8
Тернопільська	2	41.8	0.12	46350	10	5.4
Хмельницька	2	61.3	0.17	2846	9	0.5
Черкаська	13	56.6	0.18	152497	103	28.0
Чернівецька	2	63.3	0.00	20259	14	0.0
Чернігівська	7	33.9	0.18	105986	248	18.9
ПІДСУМКИ	73	49.6	0.29	2246885	2163	661.0

Сама по собі усереднена по всіх населених пунктах паспортна доза (0.29 мЗв) не дає уявлення про перевищення дозових рівнів для зонування. Це пов'язано із статистичним розподілом паспортної дози, так її величина знаходиться у діапазоні від 0.03 до 5.5 мЗв. Результати статистичного аналізу розподілу імовірності паспортної дози у 2006 році (на рисунку нижче) дають розподіл населення по зонах (у відсотках від паспортизованого населення), а саме: у 2-й зоні - 0.013 %, у 3-й - 6.4 %, у 4-й - 9.4 %, поза зонами радіоактивного забруднення - 84.2 %. Опубліковані на сьогоднішній день дані [4, 5] дають ґрунт для прийняття офіційних рішень щодо кардинального скорочення переліку населених пунктів із списку зон радіоактивного забруднення.

При цьому спеціалістами, які займаються обговорюваною проблематикою, не приховується факт надмірного консерватизму паспортних доз, особливо внутрішнього опромінення. Для аналізу співвідношення внутрішньої $$\tiny E_{int}$$ і зовнішньої $$\tiny E_{ext}$$ компонент паспортних доз $$\tiny E_p$$ була проведена лінійна апроксимація паспортної дози від вимірюваних величин, а саме: концентрації $$\tiny ^{137}Cs$$ у молоці $$\tiny M$$ та щільності поверхневого забруднення ґрунту $$\tiny ^{137}Cs - S$$. Зміст подібної апроксимації пояснюється тим, що на пізньому етапі Чорнобильської аварії доза внутрішнього опромінення формується переважно за рахунок $$\tiny ^{137}Cs$$ у молоці, а основним визначаючим фактором формування дози зовнішнього опромінення є той же $$\tiny ^{137}Cs$$ у поверхневому шарі ґрунту. Результатом зазначеної підгонки виявився наступний вираз \[E_p^{ap}=0.019+0.0072 \cdot M+0.0026 \cdot S\], де змінні мають таку розмірність: [$$\tiny E_p^{ap}$$]=мЗв/рік, [$$\tiny M$$]=Бк/л, [$$\tiny S$$]=кБк/кв.м. Помилка підгонки склала 10% з довірчим інтервалом у 90%, розподіл відхилення апроксимації $$\tiny E_p^{ap}$$ від значень $$\tiny E_p$$ має якісно симетричний вигляд. Як результат ми отримали окремі вирази доз внутрішнього і зовнішнього опромінення \[E_{int}=0.0072 \cdot M\] \[E_{ext}=0.0026 \cdot S\], де конверсійні коефіцієнти, відповідно, мають таку розмірність: [0.0072]=мЗв/рік/(Бк/л), [0.0026]=мЗв/рік/(кБк/кв.м).

Конверсійний коефіцієнт зовнішнього опромінення 0.0026 мЗв/рік/(кБк/кв.м) добре співвідноситься з результатами багатьох досліджень. Зокрема, у [6] описані результати досліджень, проведених у 1997-1998 роках сумісно українськими і японськими вченими під керівництвом Ю.О.Іванова, індивідуальних доз опромінення, фактору поведінки тощо за участі 273 мешканців зони відчуження. У досліджені був отриманий конверсійний фактор зовнішнього опромінення 0.0021 мЗв/рік/(кБк/кв.м) з урахуванням коефіцієнту запасу 3.1 (95% довірчий інтервал). Таким чином, якщо у Паспортизації і закладений консерватизм при визначенні зовнішнього опромінення, то він виглядає розумним, контрольованим і, тому, прийнятним.

Визначення доз внутрішнього опромінення згідно чинній методиці базується на оцінці надходження, у першу чергу пероральним шляхом з продуктами харчування. Оцінка дози через надходження через молоко і молочні продукти характеризується більш значними і чисельними невизначеностями, ніж у випадку зовнішнього опромінення, зокрема основні з них: репрезентативність вибірки проб молока; співвідношення споживання молока, виробленого у приватному секторі та у заводських умовах; споживання молока. Останній фактор за оцінками фахівців в останні два десятиріччя знизився на порядок.

В той же час фахівцями НЦРМ АМН України розроблені більш прямі методи оцінки доз внутрішнього опромінення населення в умовах хронічного опромінення на пізньому етапі радіоактивного забруднення, які базуються на прямих вимірюваннях вмісту $$\tiny ^{137}Cs$$ у організмі людини за допомогою лічильників випромінювання людини (ЛВЛ). Ці методи характеризуються значно меншими невизначеностями оцінки дози внутрішнього опромінення у порівнянні з методами, що базуються на визначені надходження радіонукліду у організм людини. На базі аналізу сотень тисяч вимірювань за всі роки після аварії у метод внесені відповідні залежності, які враховують сезонні коливання вмісту радіонукліду, пов'язані із періодичними коливаннями споживання лісових продуктів (гриби, ягоди), а також дичини і риби. Це додатково зменшує невизначеність оцінки. Дані вимірювань ЛВЛ в населених пунктах, що входять у перелік Паспортизації, взяті з [5] і базуються на результатах майже 167 тис. вимірювань ЛВЛ.

Показовою є кореляція між відношенням "молочної" дози / ЛВЛ дози і паспортною дозою. При тому, що медіана відношення "молочної" дози / ЛВЛ дози складає майже точно 1 (0.988), при значеннях паспортної дози вище 0.2 мЗв це відношення починає перевищувати 1 і поступово зростає із збільшенням паспортної дози, досягнувши 10 при значенні паспортної дози у 2 мЗв. Врахуємо те, що максимальні паспортні дози притаманні Рівненській і Волинській областям (середні значення по області - 0.6 і 0.5 мЗв, відповідно), і візьмемо до уваги те, що саме в цих областях щільність поверхневого забруднення ґрунту $$\tiny ^{137}Cs$$ менша за середню по всіх населених пунктах Паспортизації (49.6 кБк/кв.м). Решта областей (Вінницька, Київська, Тернопільська і Чернігівська), де паспортна доза менша за середню по Україні, характеризуються щільністю поверхневого забруднення ґрунту $$\tiny ^{137}Cs$$ меншою за середню по всіх населених пунктах Паспортизації. При цьому населення Рівненської і Волинської областей складає приблизно чверть всього населення, охопленого Паспортизацією.

У якості наочної демонстрації зазначених міркувань кореляція між відношенням "молочної" дози / ЛВЛ дози і паспортною дозою побудована на рисунку нижче.

Таким чином, максимальні дози загального розподілу паспортних доз завдячують переважно "молочним" дозам двох областей, які входять до найменш радіоактивно забруднених. Тобто оцінка компоненти паспортної дози за рахунок внутрішнього опромінення з використанням методу, що базується на прямих ЛВЛ вимірюваннях, менш консервативні і, маємо надію, більш точні ніж доза внутрішнього опромінення за оцінками "молочного" еквіваленту.

Для уявлення про те, що дасть перехід від "молочної" дози до ЛВЛ-дози внутрішнього опромінення побудуємо розподіл сумарної дози зовнішнього і внутрішнього опромінення, де остання компонента замінена на ЛВЛ-дозу замість "молочної". Результати статистичного аналізу розподілу імовірності сумарної дози у 2006 році (на рисунку нижче) дають розподіл населення по зонах (у відсотках від паспортизованого населення), а саме: у 2-й зоні - 0.0 % (жодного населеного пункту), у 3-й - 0.262 %, у 4-й - 4.7 %, поза зонами радіоактивного забруднення - 95 %.

Як результат, також покращуються загальностатистичні показники опромінення населення, а саме: середня індивідуальна доза і, відповідно, колективна доза зменшуються більш ніж на 30%, а максимальна індивідуальна доза зменшується майже вдвічі (див. таблицю нижче).

Кількість оброблених НП (*)	1977
Чисельність населення під паспортизацією (у 1977 НП), осіб	2212546
Середня індивідуальна сумарна доза, мЗв	0.18
Мінімальна індивідуальна сумарна доза, мЗв	0.03
Максимальна індивідуальна сумарна доза, мЗв	2.37
Колективна сумарна доза, люд*Зв	403.1

Примітка: (*) 1977 НП з 2163, для решти 186 НП відсутні повні дані по щільності забруднення, щільності забруднення та вмісту Cs-137 у організмі людини.

Висновки

1. За опублікованими на сьогодні даними стан опромінення населення у населених пунктах з переліку Загальнодозиметричної паспортизації України дозволяє вивести більшість населених пунктів (із загальною часткою 85% населення) за межі зон радіоактивного забруднення.
2. Поточний метод розрахунку паспортної дози характеризуєються високим рівнем консервативності. Конверсійний фактор для зовнішнього опромінення перевищує у 2-3 рази середнє значення. Завищення оцінки внутрішнього опромінення досягають і перевищують 10-разового рівня.
3. Перехід на більш прямий метод оцінки внутрішнього опромінення, що базується на ЛВЛ-вимірюваннях вмісту Cs-137 в організмі людині, дає такі результати: у 2-й зоні – не залишається жодного населеного пункту, населенні пункти поза зонами радіоактивного забруднення заселені 95 % населення.
4. З метою обґрунтування ступеня консерватизму у подальшому при проведенні Загальнодозиметричної паспортизації України необхідно базувати розрахунок чітко на середніх (або медіанних) значеннях і з коефіцієнтом запасу, який побудований на нормативно затвердженому довірчому інтервалі дозової оцінки (скажімо 95% або 99%).
5. До моменту оприлюднення Кабінетом Міністрів України даних щорічних паспортизацій  (згідно ст. 2 Закону України "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи") і оновлення Постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 р. № 106 необхідно провести такі роботи: (1) черговий перегляд методики паспортизації у бік зменшення зайвого консерватизму (особливо оцінок внутрішнього опромінення); (2) уточнення (у тому числі, експериментальне) даних прямих вимірювань (щільності забруднення ґрунту, вимірювань ЛВЛ, об'ємна активність продуктів харчування), заповнення прогалин у первинних експериментальних даних; (3) актуалізація топонімічних назв і популяційних показників населених пунктів; (4) проведення всебічних оцінок можливих економічних наслідків перегляду зонування населених пунктів внаслідок радіоактивного забруднення у результаті Чорнобильської аварії.

Заключення

Повернімося до того з чого почали: "чи відповідає об'єктивний стан і розвиток радіаційної обстановки тим похмурим перспективам, які вже більше двох десятиріч нав'язуються суспільству?" Підсумовуючи викладене у цій статті напевно можна сказати - ні. Об'єктивний стан опромінення населення на радіоактивно забруднених територіях дозволяє робити кардинальні кроки з реструктуризації і оптимізації чорнобильських витрат. Цей висновок обов'язково треба наголошувати, тиражувати і обговорювати на всіх офіційних і неофіційних форумах. Зрештою вищий законодавчий орган має скоригувати традиційні тужливо-сумні наголоси і акценти вже у наступній річній доповіді, присвяченій 25-річниці Чорнобильської аварії, у першу чергу з метою відходу публічної свідомості від образа жертви, з метою переходу у нехай тривалу, але ж фазу відновлення.

Пропозиції

Що можна і треба було б зробити у цьому контексті? Скорочення коштів, пропорційне населенню, що "виводиться" за межі зони радіоактивного забруднення, аж занадто прямолінійний захід щоб бути коректним як з об’єктивної точки зору, так і з боку суспільного сприйняття. Справа в тім, що завдяки статистичному характеру розподілу індивідуальних доз у кожному населеному пункті, значна частина населення буде мати індивідуальні дози вище паспортної дози для цього населеного пункту, а невелика частина населення з  певною ймовірністю буде наближатись або перевищувати навіть допустиму дозу (1 мЗв/рік). Якісно така картина спостерігатиметься у будь-якому населеному пункті в незалежності від його паспортної дози і реалістичного довірчого інтервалу оцінки.

Розподіл «тонким» шаром бюджетних коштів по кожному жителю, який проживає у зоні радіоактивного забруднення лише суто механістично відображає принцип справедливості, хоча насправді таким не є. Насправді ж, коли у конкретної людини виявляються небезпечні медичні прояви, які можуть бути пов’язані із наслідками Чорнобильської аварії, навіть сумарно всіх крихт персональних компенсаційних виплат не вистачить, щоби вийти із скрути.

Вихід є лише один - у корпоратизації (об’єднанні) інтересів всіх постраждалих від Чорнобильської аварії шляхом утворення державою спеціалізованого страхового фінансового фонду. Основні обов’язкові внески у цей фонд утворювались би за рахунок перенаправлення державою тих самих персоніфікованих компенсаційних виплат вже у якості страхових внесків у цей фонд. Це і буде насправді дієвим виконанням вимог статті 16 Конституції України. Окрім того, неспокуту матеріальну і моральну провину за Чорнобильську аварію та її наслідки ще й досі несе ядерна енергетика як національна так і міжнародна. Тому є всі підстави спонукати цих суб’єктів до фінансової участі у зазначеному фонді.

Посилання

1. Постанова Верховної Ради України від 21 травня 2009 року № 1368-VI "Про Рекомендації парламентських слухань на тему: "Сучасний стан та актуальні завдання подолання наслідків Чорнобильської катастрофи".
2. Закон України від 27 лютого 1991 року № 791а-XII "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи".
3. Постанова Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 р. № 106 "Про організацію виконання постанов Верховної Ради Української РСР про порядок введення в дію законів Української РСР "Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи" та "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи".
4. Инструктивно-методические указания: Реконструкция и прогноз доз облучения населения, проживающего на территориях Украины, подвергшихся радиоактивному загрязнению в результате аварии ЧАЭС: Методика-97/ МЗ Украины, АМН Украины, МНС Украины, НЦРМ АМН Украины, НИИ РЗ АТН Украины - К., 1998. - 76 с.
5. Радіологічний стан територій, віднесених до зон радіоактивного забруднення (у розрізі районів). Під редакцією В.І. Холоші, МНС України, Київ 2008 р.
6. Бондаренко О.О. та інші. Самопоселенці зони відчуження – радіологічні, організаційно-юридічні та соціально-психологічні аспекти їх життєдіяльності. Бюлетень екологічного стану зони відчуження та зони безумовного (обов’язкового) відселення, № 2 (24) жовтень 2004, Чорнобильінтерінформ, с. 3-16.

Автор

О.О.Бондаренко

Читати далі »