Випромінення чи випромінювання?

Випромінення чи випромінювання?

Ми вже писали, що розпорядженням Уряду затверджено Концепцію ядерного кодексу України і встановлено термін подання проекту цього кодексу на розгляд Уряду кінцем 2011 року. Успішність реалізації пропозицій "тектонічних" змін зрештою буде визначатись декількома базовими чинниками, одним з яких є чітко упорядкована термінологія. Спеціалістам у сфері радіології, радіобіології, радіоекології, радіаційного захисту тощо, а також тим, хто цікавиться цими питаннями, відомі власні сумніви щодо правомірності використання тих чи інших термінів. 

До таких найчастіше уживаних слів можна віднести:

• випромінювання - випромінення;
• опромінювання - опромінення.

Звернемось до спеціалістів, але не у сфері радіаційної безпеки, а у сфері правописання і використання української мови.

У російській науковій мові термін излучение вживають у двох основних значеннях [1, с. 57]:

излучение

1. Распространяющиеся в пространстве волны какой-либо природы или потоки каких-либо частиц. 2. Процесс испускания излучения (1.) какой-либо физической системой.

Причому в тлумаченнях інших термінів гнізда излучение (див. [1, с. 57 - 58]) автори намагаються позначкою (1.) чітко розрізнити наслідок (значення 1) від самого процесу (значення 2). Аналогічно тлумачать терміни электромагнитное излучение інші енциклопедії та довідники:

электромагнитное излучение	Процесс образования свободного электромагнитного поля. (Термин "излучение электромагнитное" применяют также для обозначения самого свободного, т.е. излученного электромагнитного поля) [2, т. 10, с. 68]
	Электромагнитные волны, испущенные каким-либо источником, свободно распространяющиеся в пространстве и ничем не связанные с источником, образовавшим эти волны. Примечание. Процесс испускания электромагнитных волн тоже называют электромагнитным излучением. Но из контекста всегда можно понять, в каком смысле применяется термин "электромагнитное излучение" [3, с. 150, 169].

Примітка. У цитатах ми підкреслили слова, до яких хочемо привернути увагу читачів.

Отже, з наведеного можна зробити висновок, що в російській науковій мові термін излучение є двозначним, і для того, щоб зрозуміти в якому значенні його вжито, треба або аналізувати контекст, або мати спеціальні позначки.

Примітка. Коли в російській термінології необхідно підкреслити, що йдеться саме про процес, то вживають термін испускание, наприклад, спектр испускания [1, с. 178] (англ.. emission spectrum). Протилежне поняття - спектр поглощения (англ.. absorption spectrum) не викликає сумніву, оскільки поглинання може бути тільки процесом.

Як добре відомо, українська наукова мова має ефективні засоби розрізняти незавершений і завершений процес та наслідок, уживаючи різні терміни. Саме такого підходу вимагають від нас основоположні стандарти ДСТУ 1.5:2003 [4, п. 5.1.4] та ДСТУ 3966-2000 [5, п. Г.4.1]. Але до середини 90-х ХХ століття в україномовних наукових і технічних текстах, у словниках (див., наприклад, [6, с. 245, РУСФТ, с. 69]) і нормативних документах, калькуючи російську мову, усі ці поняття позначали одним терміном випромінювання, що створювало неоднозначність і могло бути причиною помилок. Так у [7] випромінювання світла (англ. emission of light) - це народження квантів світла (п. 4), тобто процес, а оптичне випромінювання (англ. optical radiation) - це власне світло (п. 2), тобто наслідок. Дослідниця фізичної термінології канд. фіз.-мат. наук О. Кочерга відзначала, що "нині автори відчувають потребу відрізняти процес від наслідку, але маємо нову біду: замість об'єкту проміння вживають доконану форму процесу випромінення, що є так само неправильно" [8, с. 13]. Від себе додамо, що саме термін випромінення в значенні наслідку помилково вживають у багатьох національних стандартах України. Наприклад, у [9] застандартизовано два поняття:

4.39 випромінювання en. radiation ru. излучение	Процес чи явище генерування, виділення у відкритий простір потоку енергії у формі електромагнітних хвиль чи фотонів.
4.40 випромінення en. radiation ru. излучение	Потік енергії у формі електромагнітних хвиль чи фотонів.

А в [10, п. А.6] навіть записано: "Згідно з нормами української мови, якщо величина стосується електромагнітного поля, яке вже існує в просторі, то у її назві вживається слово випромінення, якщо ж величина описує процес утворення електромагнітного поля - термін випромінювання".

Чи дійсно такий підхід відповідає нормам української мови? Безумовно, ні. Українська мова має видову пару дієслів випромІнювати / вИпроменити, які є повними відповідниками російських дієслів излучать / излучить [11, с. 214]. Від цих українських дієслів природно утворилися іменники випромІнювання / випромІнення (рос. излучение [12, с. 36]), що мають такі значення [13, с. 146]:

• ВипромІнювання - 1. Дія за значенням випромІнювати.
• ВипромІнення - Дія за значенням вИпромінети.

Курйозом є те що перевірка українського правопису слова "випромінення" в мікрософтовському Ворді дає негативний результат.

Отже, повернімося до Ядерного законодавства України. Прямий пошук незмінної частини двох зазначених термінів у 11 законах України, згаданих у Концепції Ядерного кодексу, дає такі результати:

Назва Закону України	Статистика вживання коренів слів у документах
	Випро­мінюванн	Випро­міненн	Опромі­нюванн	Опромі­ненн
“Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку”,	133	0	5	7
“Про поводження з радіоактивними відходами”,	0	0	0	0
“Про видобування і переробку уранових руд”,	0	0	0	1
“Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання”,	68	0	0	89
“Про дозвільну діяльність у сфері  використання ядерної енергії”,	31	0	1	1
“Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання”,	67	0	0	2
“Про цивільну відповідальність  за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення”,	0	0	0	0
“Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки”,	0	0	0	0
“Про порядок прийняття рішень про розміщення, проектування, будівництво ядерних установок і об'єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами, які мають загальнодержавне значення”,	0	0	0	0
“Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації ЧорнобильськоїАЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока  цієї  АЕС на екологічно безпечну систему” і	0	0	0	0
“Про правовий режим території, що  зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи”.	1	0	0	14

Аналіз найбільш уживаних словосполучень і пропозиції до коректного уживання виглядає таким чином:

№	Як вживається	Як має вживатися (частіше за все)	Примітка
1.	(джерело) іонізуючого випромінювання	джерело іонізуючого випромінення	Дія (іонізація) спричиняється променями, частками тощо, що вже випущені, а не процесом їх утворення
2.	рівні  радіаційного  випромінювання	рівні  радіаційного  випромінювання (або випромінення)	І так, і так, наприклад, потужність дози (характеристика протікання процесу) – випромінювання, але інтегральний потік часток (результат процесу) – випромінення.
3.	ймовірність опромінення	ймовірність опромінення	Без змін
4.	доза опромінення (пацієнта, особи, населення, персоналу)	краще доза або опромінення	Доза і опромінення в контексті радіаційного захисту є, фактично, синонімами, тому краще використовувати або доза або опромінення
5.	ефекти (або вплив) опромінення	ефекти опромінення (рідше ефекти опромінювання)	Більш рідкісне словосполучення ефекти опромінювання може використовуватись, коли йдеться про ефекти (вплив) умов опромінення (тривалості, потужності дози інше)
6.	природний радіаційний фон - опромінення,  зумовлене космічним випромінюванням	природний радіаційний фон - опромінювання,  зумовлене космічним випроміненням	Опромінювання (процес або дія, що розтягнуті у часі) через дію часток, променів тощо
7.	ефективна доза іонізуючого опромінення	ефективна доза іонізуючого випромінення, але краще ефективна доза	Словосполучення іонізуюче опромінення - некоректне
8.	дозова межа опромінення	дозова межа або межа опромінення	Див. примітку у рядку №4
9.	потужність дози опромінення	потужність дози опромінювання	Див. примітку у рядку №2
10.	рівень гамма-випромінювання	рівень гамма-випромінювання	В контексті використання частіше йдеться про характеристику утворення – потужність дози (Див. примітку у рядку №2)

Висновки і пропозиції

Аналіз застосування основних термінів у Ядерному законодавстві України дає підстави для висновку щодо їх некоректного використання у певних типових випадках.

До подання ядерного кодексу на розгляд Кабміну необхідно отримати офіційне тлумачення правильності застосування основної термінології у відповідності до українського правопису і семантики, підготовлене авторитетними фахівцями-мовознавцями. Такий запит може направити, наприклад, Національна комісія з радіаційного захисту населення України (НКРЗУ) до Національної академії наук України вже зараз.

Джерела:

З використанням матеріалів публікації М.Д.Гінзбурга
http://msu.kharkov.ua/tc/cons/sonce_n.html
Кнол-версія статті
http://knol.google.com/k/oleg-bondarenko/випромінення-чи-випромінювання/5bcvesrsnaqi/44

Читати далі »

Аеропортові сканери: торгівля однією небезпекою за іншу?

Аеропортові сканери: торгівля однією небезпекою за іншу?

З появою у аеропортах новітніх сканерів всього тіла, що прийшли на заміну металопошукувачам і ручному обшукуванню, виник туго зав'язаний комплекс "гарячих" питань у сферах безпеки польотів від ризиків тероризму, радіаційної безпеки і особистої конфіденційності. На листопад 2010 року майже 400 таких сканерів встановлено у 68 аеропортах США. Не дивно, що безпека і ефективність цих сканерів всього тіла все ще "гаряче" обговорюється. 

Існують два типи системи сканування:

Міліметровохвильова технологія використовує низькопотужні радіохвилі з двома обертовими антенами, що сканують пасажирів з голови до ніг. Міліметровохвильові сканери випускають електромагнітне випромінювання, що само по собі є також спірним – візьміть хоча б індустрію бездротового мобільного зв’язку. Вчений Abiy Деста з FDA (Food and Drug Administration, США) говорить: "міліметровохвильові системи безпеки, які відповідають межам, що встановлені Інститутом інженерів електротехніки та електроніки (IEEE, США) у відповідних стандартах безпеки для неіонізуючого випромінювання, не призводять до відомих несприятливих наслідків для здоров'я. "

L-3 SDS ProVision, Як це працює (Анімація)

Технологія зворотного розсіювання (backscatter)   використовує надзвичайно слабкі (низькоенергетичні) рентгенівські промені (це вже іонізуюче випромінювання), які проникають лише близько на 2-3 мм шкіри. Мандрівники проходять між двома великими стійками і перевіряються з руками над головою близько 8 секунд.

Як використовуються аеропортові сканери

Не дивно, що через дози іонізуючого випромінювання від сканерів з використанням зворотного розсіювання більшість стурбованості щодо наслідків для здоров'я була зосереджена на цій технології. Проте, поточні дані свідчать, що доза радіації від сканерів всього тіла з використанням зворотного розсіювання є лише малою часткою річного радіаційного фону.

За інформацією Rapiscan, "наслідком сканування всього тіла пристроєм Secure 1000 є доза біля 0.03 мкЗв.  Це еквівалентно опроміненню, що отримує будь-яка людина кожні п'ять хвилин від природного фону."

Це також еквівалентно опроміненню людини при польоті в літаку протягом двох хвилин на висоті 10 км.

Щоб провести подальші оцінки, в США "людина отримує ефективну дозу близько 3 мЗв щороку від природних радіоактивних матеріалів і космічного випромінювання", що становить близько 30 рентгенівських обстежень грудної клітини (тобто 0.1 мЗв за одне обстеження) і "додаткова доза від космічних променів під час трансатлантичного комерційного літака становить близько 0.03 мЗв" (1/3 дози від рентгенівського обстеження грудної клітини).

Виявляється, що потрібно пройти близько 1000 сканувань всього тіла, щоб отримати дозу на рівні опромінення від одного рентгенівського обстеження грудної клітини, за умови, що сканери працюють правильно!

Коментарі Американського коледжу радіології (ACR) подібні до офіційних заяв Rapiscan. "Технологія зворотного розсіювання використовує рентгенівське випромінення дуже низької інтенсивності нижче 0.1 мкЗв за сканування, що еквівалентно опроміненню за час польоту в літаку протягом двох хвилин на висоті 10 км. Авіапасажири піддаються більшому опроміненню від польоту, ніж від сканування одним з цих пристроїв. Національна рада з питань радіаційного захисту та вимірювання (НКРЗ, США) повідомила, що мандрівник мав би пройти 100 сканувань методом зворотного розсіювання на рік, щоб досягти рівня, що класифікують як нехтувана індивідуальна доза (10 мкЗв на рік або доза de minimis – прим. перекл.)". По суті ACR не відомо, що ці технології сканування пов'язані з будь-яким значимим "біологічним ефектом", що може представляти небезпеку для здоров'я людини, яка сканується.

TSA (Адміністрація Безпеки на Транспорті, США) заявила, що "передова технологія візуалізації є безпечною і відповідає національним нормам охорони здоров'я та безпеки" і що "всі результати підтвердили, що дози опромінення для осіб, які проходять перевірку, операторів і оточуючих були значно нижче лімітів дози, встановлених американським Національний інститут стандартів (ANSI)". Тим не менш, важливо зазначити, що навіть співробітники TSA стурбовані радіаційними ризиками для самих себе і хоча вони навіть не піддаються скануванню!

Національна рада з радіаційного захисту та вимірювань (НКРЗ) провела дослідження на тему "радіаційно-генеруючі пристрої, що в даний час піддані аналізу щодо різних застосувань у скринінгу людей з метою безпеки", в тому числі сканерів всього тіла і повідомила, що мандрівник мав піддатися 100 скануванням методом зворотного розсіювання на рік, щоб досягти рівня, що класифікують як нехтувана індивідуальна доза.  Результати дослідження були опубліковані в доповіді Президента. Доповідь надає деякі керівні принципи та рекомендації щодо допустимої дози для технології зворотного розсіювання. Ефективна доза від 0.1 мкЗв або менше на одне сканування є основним критерієм, що б розрізняти скануючі системи загального і обмеженого застосування. Знов таки, потрібно пройти 1000 сканувань тіла, щоб отримати дозу рівну опроміненню від рентгенівського обстеження грудної клітини (0.1 mSv). Крім того, в доповіді також розглядаються обмеження на радіаційне опромінення, не тільки пасажирів, а й персоналу служби безпеки, які експлуатують пристрої.

Центр з радіаційних, хімічних та екологічних ризиків (Агентство з охорони здоров'я, Велика Британія) на початку 2010 року заявив "ефективна доза від одного сканування від пристрою рентгенівського зворотного сканування (одноразове або дворазове сканування) становить 0.02 мкЗв або менше (в найгіршому сценарії). Ефективна доза це величина, що об'єднує в собі опромінення всього тіла. Ця доза становить малу частку річного радіаційного фону ". 

Д-р Френсіс Марр, колишній директор з радіаційної безпеки Массачусетського технологічного інституту, в недавньому інтерв'ю CBS заявив, що "з точки зору радіаційного опромінення, сканування у аеропортах не може бути більш шкідливим за опромінення, якому ми піддаємося щодня, у тому числі від нашої питної води, будівель і навіть від інших людей". 

Таким чином, якщо докази свідчать, що аеропортові сканери не представляють суттєвого ризику для здоров'я, то навколо чого точиться дискусія?

1. Перш за все, підтримуючі дані, в першу чергу, виходять від самої галузі - всі ми дуже добре знаємо, до чого це може привести – тютюнова промисловість у якості прикладу.
2. Загальна доза радіації збільшується, як би не незначно, але додавши вже до природного фону і діагностичних радіаційних доз, що може збільшити ризик виникнення раку. Ніхто не хоче більше радіації, неважливо наскільки вона мала!
3. Кажучи "доза опромінення" припускаємо, що пристрої працюють нормально. Але не можна забути останнє громадське збудження, коли головна лікарня США показала, що їх звичайні скануючі пристрої опромінювали більше за рекомендовану дозу. Поточний контроль і регулювання цієї нової галузі все ще розвивається, щоб не сказати більше. Що бентежить, так це те, що станом на грудень 2010 року TSA ще не представив публічно результати свого вивчення, незважаючи на неодноразові звернення, включаючи від Конгресу США.
4. Питання все ще мають бути досліджені, зокрема, щодо безпеки використання особливо у випадках вагітних жінок, дітей, хворих та осіб з обмеженими можливостями, як вказано кількома професорами з Каліфорнійського Університету, Сан-Франциско.
5. І, нарешті, це може збільшити ризик раку шкіри.

Проте, ймовірно, найголовнішим бар'єром для використання сканера всього тіла є питання конфіденційності. У цілому, більшість авіапасажирів готові пройти повне сканування тіла, але є деякі, які не так раді з тієї технології.

Ось деякі із заперечень:

• 35-річна жінка заявила виданню USA Today: "Використання цих сканерів надає мені відчуття порушення (моїх прав – перекл.). Просто згадка про них додає мені дискомфорту. "
• Інші називають це " віртуальним роздяганням." А деякі люди скаржаться, що сканери всього тіла є неефективними, викликаючи непотрібні затримки в аеропортах. Один з пасажирів поскаржився: "система займає часу в три-п'ять разів довше, ніж проходження через металодетектор."
• Інші заперечують, що технологія не сумісна з деякими культурними та релігійними переконаннями.

TSA у відповідь завіряє цю частину громадськості, що їх конфіденційність захищена: "Сувора гарантія недоторканності приватного життя, вбудована в основу використання TSA передових технологій візуалізації для захисту конфіденційності пасажирів та забезпечення анонімності. Для цього співробітник (служби безпеки аеропорту – перекл.), який допомагає пасажирам ніколи не бачить зображення, що виробляє пристрій. Співробітник, який дивиться зображення розташований на відстані у безпечній кімнаті і ніколи не бачить пасажира. Двоє співробітників спілкуються між собою через бездротову гарнітуру. У випадку визначення віддаленим співробітником, що загрозливих речей немає, той співробітник спілкується по бездротовому зв’язку із співробітником, який допомагає пасажирові. Пасажир може потім продовжити процес перевірки безпеки.

Передова технологія створення зображень не може зберігати, друкувати, передавати або зберегти зображення, і зображення буде автоматично видалене із системи після позитивного підтвердження від віддаленого співробітника служби безпеки. Співробітникам, які слідкують за зображенням, не дозволяється мати фотокамер, стільникових телефонів або інших фото-пристроїв у кімнаті спостереження. Крім того, риси обличчя автоматично розмиті міліметровохвильовою технологією, тоді як технологія зворотного розсіювання автоматично розмиває все зображення.

Тим не менш, були випадки зловживань та образливого поводження, що примушує громадськість бути дещо недовірливою. У недавньому скандалі, Служба федеральних маршалів США (на кшталт державної виконавчої служби – прим. перекл.) зберігали деякі сканерні зображення, отримані на контрольно-пропускному пункті, в будівлі суду у Флориді.  Деякі з цих зображень потрапили до Інтернету, розміщені за допомогою сервісу Gizmodo. У цьому випадку використовувався 2 міліметровий сканер виробництва Brijot Imaging Systems, Inc.

Важливо відзначити, що TSA має можливості прийняття менш інвазивної технології, відомої як "автоматизоване розпізнавання цілі", також відома як "stick" ("палиця") технологія, що використовується в даний час в аеропорту Схіпхол в Амстердамі. І, якщо на те пішло, аеропорти світу могли б прийняти концепцію тунелю безпеки, що схвалена Міжнародною Асоціацією Повітряного Транспорту (IATA) і яка буде мати велике значення для вирішення цієї постійно зростаючої суперечки!

Отже, що ж у підсумку?

1. Краща безпека? - Основна мета сканерів всього тіла є підвищення безпеки і пом'якшення ризиків тероризму. Кожен з цих сканерів, незалежно від використовуваної технології, створює анатомічно точні образи відсканованого людського тіла. При цьому, він може виявити приховані об'єкти, такі як зброя і бомби, а також незаконні речовини (наприклад, наркотики), приховані під одягом людей. Сканери особливо ефективні у виявленні неметалевих об'єктів, що звичайні детектори металу, як правило, пропускають. Відповідно до інформації TSA технологія може "виявити широкий спектр загроз безпеки на транспорті протягом декількох секунд для захисту пасажирів і екіпажів. Технологія обробки зображень є невід'ємною частиною зусиль TSA з постійного пошуку нових технологій, які допоможуть зробити так, що подорожі залишаться безпечними, випереджаючи мінливі загрози".
   
   Як у бік, поточне аеропортові сканери не виявляють об'єкти усередині порожнин тіла. Але є й інший сканер, що використовує рентгенівське випромінення - системи сканування у прохідних променях. Остання система використовується на митниці для перевірки проковтнутих предметів, таких як наркотики, а також використовується на алмазних копальнях для вихідного обстеження працівників. Однак ефективна доза такої системи значно вища - у 10 - 100 разів більша, ніж нині у аеропортових сканерів.
   
2. Менш інвазивне ніж (ручне – перекл.) обшукування - є пасажири, які не підлягають обстеженням за допомогою металошукача у зв'язку з тим, що вони мають медичні прилади або імплантати. Ці пасажири піддаються "ручному обшукуванню", що виконується персоналом безпеки. Багато хто з цих людей вважають, що сканер всього тіла є менш інвазивним в порівнянні з "ручним обшукуванням".
3. Прискорений аеропортовий огляд - Є також думка, що сканери всього тіла можуть підвищити швидкість і ефективність перевірок безпеки в аеропортах. Однак, існує мало даних на підтримку або спростування цього твердження. Оцінка TSA, що сканування триватиме близько 20 секунд. Однак, Міжнародна асоціація повітряних перевезень (ІАТА) говорить, що це більш ніж удвічі довше і може зайняти не менше 45 секунд. [27]
4. Сприйняття - Опитування, проведене виданням USA Today у січні 2010 року, показало, що 78% авіапасажирів підтримують використання сканування всього тіла, в основному з метою безпеки. Останнє опитування, проведене CBS у листопаді 2010 року показало, що 81% (4 з 5) мандрівників проходять сканування всього тіла в аеропортах.

Суперечка ще далека від завершення. І нічого не допоможе, коли немає публічного висвітлення того, як пристрої контролюються.

Отже, декілька порад для тих, хто вважає, що ми вже досить отримуємо опромінення з фоном, від космічних та діагностичних рентгенівських променів:

• Перш за все, якщо ви йдете через детектор металу не зволікайте! Але будьте готові до ручного обшукування на відміну від сканування. Насправді це дуже важливо, тому що більшість пасажирів думає, що вони не мають вибору. Вибір у вас є і TSA чітко демонструє цю можливість.
• Тим не менш, деякі аеропорти зараз вже не використовують металошукачів і переключилися на сканери, як правило, зворотного розсіювання. Знов таки, є вибір на користь ручного обшукування.
• Але, якщо ви проти ручного обшукування, з’ясуйте, який тип сканерів ваш аеропорт використовує і виберіть сканер всього тіла, який використовує технологію міліметрових хвиль, якщо такі є, наприклад, ProVision.
• Ще краще використовувати аеропорт без сканерів або використовувати вид транспорту, відмінний від повітряного.

Можливо, настав час кинути "торгівлю однією небезпекою на іншу". Наприклад, на користь лазерних скануючих пристроїв – така ж технологія повинна десь бути. І де дівається Джордж Лукас (сценаріст і продюсер "Зоряних війн" та "Індіани Джонса" – прим. перекл.) кожного разу, коли він тобі потрібен?

Джерело:

http://healthworldnet.com/HeadsOrTails/Airport-Scanners-Trading-One-Hazard-for-Another/?C=8393
Блоггер-версія статті:
http://knol.google.com/k/oleg-bondarenko/аеропортові-сканери-торгівля-однією/5bcvesrsnaqi/43

Читати далі »

Оновлення Основних Стандартів Безпеки МАГАТЕ: шанс для України, що не можна зневажити

Оновлення Основних Стандартів Безпеки МАГАТЕ: шанс для України, що не можна зневажити

Законодавство України у сфері ядерної та радіаційної безпеки (що інколи узагальнено називають ядерним законодавством)  інтенсивно формувалось переважно впродовж 1995-2000 років. 

Саме у цей період прийняті ключові закони і нормативи, зокрема:

Закони України

• "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 08.02.1995 № 39/95-ВР;
• "Про видобування і переробку уранових руд" від 19.11.1997 № 645/97-ВР;
• "Про захист людини від впливу іонізуючого випромінювання" від 14.01.1998 № 15/98-ВР;
• "Про дозвільну діяльність у сфері використання ядерної енергії" від 11.01.2000 № 1370-XIV;
• "Про поводження з радіоактивними відходами" від 20.04.2000 № 1673-III;
• "Про фізичний захист ядерних установок, ядерних матеріалів, радіоактивних відходів, інших джерел іонізуючого випромінювання" від 19.10.2000 № 2064-III.

Інші нормативно-правові акти (НПА)

• Постанова Головного державного санітарного лікаря України "Про введення в дію Державних гігієнічних нормативів "Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97)" від 01.12.1997 № 62.

У цілому на сьогоднішній день накопичилась чимала кількість законодавчих і нормативних актів, які потребують взаємного узгодження. Окрім того, у зв’язку з рішенням України, прийнятим Законом України від 18 березня 2004 року № 1629-IV, щодо адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу з метою досягнення відповідності правової системи України acquis communautaire з урахуванням критеріїв, що висуваються Європейським Союзом (ЄС) до держав, які мають намір вступити до нього, виникла потреба зовнішньої (міжнародної) узгодженості ядерного законодавства України.

Так згідно Переліку актів законодавства України та acquis Європейського Союзу у пріоритетних сферах адаптації (додаток до Закону України від 18 березня 2004 року № 1629-IV) адаптації до acquis ЄС підлягало 34 закони України та інших НПА з розділу "Ядерне законодавство".

І хоча за останні роки було внесено багато нових НПА, доповнень і змін до існуючих НПА у сфері ядерного законодавства, внутрішня і зовнішня неузгодженість ядерного законодавства не була подолана, а, за рахунок поступового розширення законодавчої бази, навіть збільшена.

Саме на кардинальне розв’язання цих кризових симптомів розвитку ядерного законодавства було направлене розпорядження Уряду про схвалення Концепції Ядерного кодексу разом із дорученням підготувати проект Ядерного кодексу для передачі на розгляд Кабінету Міністрів до кінця 2011 року (див. http://urps-notices.blogspot.com/2010/12/blog-post_19.html). Концепцією визнається проблема, що потребує розв'язання, а саме: недосконалість актів законодавства у сфері використання ядерної енергії, зумовлена відсутністю систематизованого, уніфікованого підходу до їх розроблення, а також необхідність подальшого удосконалення законодавства у сфері використання ядерної енергії з урахуванням міжнародних зобов'язань України та його адаптації до законодавства Європейського Союзу відповідно до статті 51 Угоди про партнерство та співробітництво між Україною і Європейськими співтовариствами та їх державами-членами, підписаної 14 червня 1994 року. Згадана Концепція передбачає об’єднання принаймні 11 законів України.

Щоб переконатися у наявності проблем, що накопичилися, достатньо ознайомитись із станом речей у достатньо вузький області нормотворчості – класифікація радіоактивних відходів (див. http://urps-notices.blogspot.com/2010/08/blog-post_19.html, http://urps-notices.blogspot.com/2010/09/blog-post_16.html).

Насправді сьогодні об’єктивно виникла унікальна сприятлива ситуація щодо розробки нового Ядерного кодексу завдяки певному збігу обставин, і це окрім міжнародних і внутрішніх зобов’язань. Зокрема це очікуваний вихід оновленого документу МАГАТЕ – Основні норми безпеки (ОСБ, англ. Basic Safety Standards або скорочено BSS-115), який запланований на цей рік. У свою чергу ОСБ принципово базуються на фундаментальних розробках визнаної неурядової науково-експертної організації – Міжнародна комісія з радіаційного захисту (МКРЗ) і, особливо, на одній з останніх її публікацій № 103 (див. http://urps-notices.blogspot.com/2010/10/103.html). Окрім того у документі висунута нормативна вимога до переходу від аварії до нормального життя, що напередодні 25-х роковин чорнобильської трагедії є додатковим стимулом для початку практичного переходу до відновлювальної фази чорнобильської аварії.

Тут треба зазначити, що Україна, будучи країною-учасником МАГАТЕ, офіційно приймає участь у розробці оновлених ОСБ і, значить, ця публікація Україною буде погоджена (якщо зворотне офіційно не заявлене). Тому, за логікою, слушним і послідовним було б взяти ОСБ за змістовну основу нового ядерного кодексу саме стосовно системи радіаційного захисту людини, безумовно з урахуванням українського досвіду.

Повертаючись до історії, варто зауважити, що хвиля безумовно позитивної законотворчості у 1995-2000 роках в Україні об’єктивно відбувалась синхронно із принциповими змінами у міжнародних стандартах з радіаційної безпеки – саме у 1996 році вперше були опубліковані Основні стандарти безпеки. Це не було випадковістю і є додатковим свідченням об'єктивності сьогоднішнього моменту якісних змін в українському законодавчому полі. 


Треба лише не пропустити наданий шанс.

Огляд нових ОСБ базується на проекті №4.0 від 9 вересня 2010 року. Важливими новелами цього документу є:

• Стандарти засновані на окремо визначених 10 основних принципах безпеки (див. http://urps-notices.blogspot.com/2010/10/10.html).
• Поруч з плановим і аварійним опроміненням вводиться новий тип ситуації опромінення - це ситуація існуючого опромінення, що включає опромінення від природного радіаційного фону і залишкового радіоактивного матеріалу з минулої практики.
• Чітко визначена і широко застосовується гранична доза. Це прогнозна прив’язана до джерела величина індивідуальної дози, що використовується як інструмент оптимізації радіаційного захисту і безпеки джерела. Гранична доза є розширеним аналогом квот ліміту дози (з регламентів 1-ї групи НРБУ-97).
• Ясно зазначено, що через синергічність куріння і опромінення радоном, абсолютний ризик розвитку раку легенів на одиницю опромінення радоном для курців більш ніж у двадцять разів вище, ніж для тих, хто не палить.
• У руслі сучасних тенденцій запроваджуються зародки системи захисту навколишнього середовища.
• Підкреслено, що у багатосторонніх міжнародних проектах (відносинах) за згодою сторін ОСБ можуть бути використані як нормативи прямої дії.
• Остаточно визначенні рівні вилучення і звільнення причому окремо для помірних і великих обсягів радіоактивних матеріалів. Хоча саме розрізнення вилучення і звільнення може потребувати коментарів.
• Висунута нормативна вимога до переходу від ситуації надзвичайного опромінення до ситуації існуючого опромінення. Ця вимога дуже актуальна в Україні для початку практичного переходу до відновлювальної фази чорнобильської аварії.

Документ на сьогоднішній момент майже вдвічі коротший за нині діючого попередника (170 проти 320 сторінок) і складається з 5 розділів і 4 додатків. Основний текст розбитий на 52 вимоги. Ці вимоги згруповані в (1) загальні вимоги, які пред'являються до всіх типів ситуацій опромінення і (2) додаткові, більш конкретні вимоги, які пред'являються до ситуацій планового, надзвичайного та існуючого типів опромінення. Для кожної ситуації опромінення вимоги надалі згруповані у вимоги до професійного опромінення, опромінення населення і (в разі ситуації планового опромінення) медичного опромінення.

Повна кнол-публікація представлена на http://knol.google.com/k/oleg-bondarenko/-/5bcvesrsnaqi/40.

Читати далі »